Її Душа

Вона ходила
Мов світанок в полі
Несла у жменях світло людям і собі
Її голос ніжний, як мамина молитва
І сміг
Як вітер по траві
Наївна наче небра
Без кордонів
Вірила, що зло - це самотність
Схована в серцях
В її очах світи і таємниці
Що навіть темряву
Могли зігріти
Запала
Запала світла душа