Кажуть, чоловіки не плачуть
Бо їм не личить слабкістя
А я мовчу, ніхто не бачить
Як біль випалює серця
Він звик триматися спокійно
Коли в його душі гроза
Та чоловік не скриці брати
І серце в нього не скаміння
А так би вийти серед полів
Де вітер стелиться вже так
І закричати свою долю
Щоб біль розстану у вітра
Кричати не буду нестям
Аж поки голос не охрипне
А потім знов піти до людей
І усміхнутись, як завжди
Бо їм не личить слабкістя
А я мовчу, ніхто не бачить
Як біль випалює серця
Він звик триматися спокійно
Коли в його душі гроза
Та чоловік не скриці брати
І серце в нього не скаміння
А так би вийти серед полів
Де вітер стелиться вже так
І закричати свою долю
Щоб біль розстану у вітра
Кричати не буду нестям
Аж поки голос не охрипне
А потім знов піти до людей
І усміхнутись, як завжди