А мені б додому, де вишні цвітуть, де мене до столу ще досі зовуть, де вечірнє небо торкається стріх, де так
легко впізнати рідний сміх. А мені б додому хоч на одну ніч, посидіти з вами, не рахуючи свіч.
Хай собі дороги за обрій ведуть.
Я вертаюсь туди,
де на мене ждуть. Сім'я вечеря коло хати.
Вечірня зіронька встає.
легко впізнати рідний сміх. А мені б додому хоч на одну ніч, посидіти з вами, не рахуючи свіч.
Хай собі дороги за обрій ведуть.
Я вертаюсь туди,
де на мене ждуть. Сім'я вечеря коло хати.
Вечірня зіронька встає.