Мама Чекала Біля Вікна

Ми база нами виросли у дворі, де мрії
Малювали на старій стіні, де хліб ділили
Наче рідні брати і вірили, що зможуть
Щастя знайти.
Старенький під'їзд і холодний асфальт.
У кожного в серці свій біль азарт.
Хтось маму втратив, хтось батька не знав.
А хтось у 16 дорослим вже став, а мама чекала біля вікна, не спала ночами, коли я гуляв, казала синочку:
"Бережи себе, бо світ не побачить, як зламає тебе"
Я бачу, як дружба мінялась на гроші, як ті, хто клялися, ставали чужими, як вчора сміялись нашим столом.
А завтра проходили наче незнайомі.