Ми так багато вміли промовчати
Ти вчився без мене засинати, а я не повертатися до тебе
Ми берегли образи, наче правду, ховали ніжність десь на самім дні.
І тільки зараз я нарешті знаю, хто любить, той не має відпускати
Не віддавай мене нікому, навіть якщо скажу і віди, я можу гордо грюкнуть двері, та ти за мною все ж прийди
Не віддавай мене нікому, не дай чужою мені стати, бо можна переж пережити відстань,
Та не любов, яку віддав
Ми думали, ще буде час сказати
Ти вчився без мене засинати, а я не повертатися до тебе
Ми берегли образи, наче правду, ховали ніжність десь на самім дні.
І тільки зараз я нарешті знаю, хто любить, той не має відпускати
Не віддавай мене нікому, навіть якщо скажу і віди, я можу гордо грюкнуть двері, та ти за мною все ж прийди
Не віддавай мене нікому, не дай чужою мені стати, бо можна переж пережити відстань,
Та не любов, яку віддав
Ми думали, ще буде час сказати