Айстри Під Дощем

Ти приніс мені айстри осінні, наче зорі умиті дощем.
На пелюстках тремтіли краплини, мов сльозинки, що стали вогнем.
І світилися очі ті сині, золотіна чекленовий [спів] сад, де багряний світанок палав.
Ти долоні мої зігрівай, наче сонце в долонях тримай.
Ой, стигти дощем наше вічне кохання, кріз час пронесем.
Хай зима засипає, дороги сліди.