Червона рожа ще не зів'яла, вона й не думала зів'ять.
Наша любов ще не пропала, вона повернеться назад.
Наша любов ще не пропала, вона повернеться назад.
Візьму я ленту двохметрову, хай нею вітер повіва.
На біле личко, на чорні брови, моєї любові вже нема.
На біле личко, на чорні брови, моєї любові вже нема.
А мама двері закриває і промовля такі слова: "Ой, де ж ти їдеш, її лишаєш, вона зів'яне, як трава.
Ой, де ж ти їдеш, її лишаєш, вона зів'яне, як трава".
Наша любов ще не пропала, вона повернеться назад.
Наша любов ще не пропала, вона повернеться назад.
Візьму я ленту двохметрову, хай нею вітер повіва.
На біле личко, на чорні брови, моєї любові вже нема.
На біле личко, на чорні брови, моєї любові вже нема.
А мама двері закриває і промовля такі слова: "Ой, де ж ти їдеш, її лишаєш, вона зів'яне, як трава.
Ой, де ж ти їдеш, її лишаєш, вона зів'яне, як трава".