Плакала

Врятую свічки в твоїх буду зціла.
За лікобраз не складу ціну я.
Горять мости, горять і сліз моря.
Та знай,
це гра моя. Менше слів, більше діла.
Врятую від стріл твоїх хоч би тіло.
Загнав під лід, не знайду душу я.
Болить, ой, як болить, і кров кипить.
Та донька вже не спить. Менше слів, більше діла.
Поплакала і стоп, фіалка розцвіла,
засяяв день таємними знаками.
І мама молода,
закохана мала на кухні все однаково плакали.