Ти збирала себе по маленьких уламках,
Залишала минуле у спогадах рамках.
Скільки раз говорили: без нього ніяк.
А ти взула підбори і зробила крок.
Не шукала причини, не рахуєш образи.
Ти навчилась людей відпускати одразу.
Хай зачиняться двері,
Залишала минуле у спогадах рамках.
Скільки раз говорили: без нього ніяк.
А ти взула підбори і зробила крок.
Не шукала причини, не рахуєш образи.
Ти навчилась людей відпускати одразу.
Хай зачиняться двері,