Навпроти Себе

Подивись на мене.
Я знаю цей погляд.
У ньому роки, що лишились як спогад.
Ти кажеш:
"Все добре".
Та бачу я в тому, ти
Звик посміхатись крізь біль невідомий
Стільки доріг.
А куди вони вели стільки людей?
Та чому ми самі?
Ти будував
Стіни, щоб не підпускати
А потім не знав, як із них вириватись
І знову ця тиша між нами
Нікому вже більше брехати