Я зачиняю двері, скидаю в тому
З плечей, і ти вже біля мене, найрідніша
З людей
Ти кажеш їсти будеш, я кажу пізніше і
Обіймаю міцно, і стає тихіше
Ти смієшся з мене.
Я цей сміх
Так люблю.
Я його щовечора як скарб ловлю.
А потім ми сидимо на кухні до ночі.
З плечей, і ти вже біля мене, найрідніша
З людей
Ти кажеш їсти будеш, я кажу пізніше і
Обіймаю міцно, і стає тихіше
Ти смієшся з мене.
Я цей сміх
Так люблю.
Я його щовечора як скарб ловлю.
А потім ми сидимо на кухні до ночі.